Стрілянина на далекі відстані, та ще на невідомі дистанції, мабуть, одне з найбільш захоплюючих розваг. Проблема в тому, що вона є в основному не стільки розвага, скільки робота для снайперів. Для інших же, особливо для жителів великих міст, знайти стрільбище або безлюдну територію, де можна стріляти на півкілометра і далі, – майже нерозв’язна задача. Проте є один вид спорту, що дає майже схожі відчуття. Це Field Target.
Появі цього виду спорту ми зобов’язані Англії. Все почалося з того, що в цій країні з багатющими стрілецькими, збройовими і мисливськими традиціями стали сильно закручувати гайки щодо всього, що стосувалося вогнепальної зброї. Це призвело до небувалої популярності пневматичних гвинтівок потужністю до 16 Дж (обіг яких практично ніяк не обмежується в Великобританії). В їх розробці англійські зброярі домоглися вражаючої майстерності. Причому гвинтівок не спортивних, а мисливських, за допомогою яких можна було чудово добувати традиційні об’єкти англійського полювання: кроликів, лисиць і пернату дичину. Однак після обмеження прав власників вогнепальної зброї був наступ і на власне мисливців – сьогодні пополювати в Англії набагато проблематичніше, ніж років тридцять тому. Коли вогнепальну зброю було замінено на пневматичну, на зміну живої дичини прийшла бляшана. Так народився Field Target.
Забійна зона
Вперше змагання з цього виду спорту були проведені десь восени 1980 року в графстві Суссекс. З невеликими змінами правила актуальні і сьогодні. Стрілянина ведеться по металевим плоским мішенях у вигляді контурів тварин, по центру яких прорізається отвір ( «забійна зона»). За отвором розташовується диск, пряме попадання в який і призводить до падіння мішені. Спочатку діаметр «забійної зони» становив два дюйма (5,08 см). Сьогодні на змаганнях використовуються мішені з «забійними зонами» трьох розмірів: 1,5, 2,5 і 4 см. Настільки кардинальне зменшення викликано зростанням за минулі роки точністі гвинтівок і майстерності стрільців.
Мішені розташовуються на відстані від 7 до 51 м, причому мішені з меншою забійною зоною ставлять ближче (1,5 см – до 20 м; 2,5 см – до 35 м).
Тільки от яке відношення мають ці маленькі дистанції до стрілянини на великі відстані? Справа в тому, що стрільба з пневматики на 50 м в силу крутизни траєкторії кулі за складністю приблизно дорівнює стрільбі з вогнепальної гвинтівки метрів на 500. І там і там важливо не тільки володіти навичками власне стрільби, а й враховувати безліч факторів: швидкість кулі, рельєф місцевості, час доби, погодні умови, наявність водоймищ тощо. Стрілки обох дисциплін активно використовують стрілецькі таблиці, балістичні калькулятори і надпотужні приціли.
Іноді Field Target називають стрілецьким гольфом: стрілок йде по досить протяжної (кілька кілометрів) дистанції в лісі, періодично зупиняючись на позиціях і вражаючи мішені. Відстані до мішеней стрілку невідомі, і вразити кожну з них потрібно обов’язково в забійну зону, інакше мішень не впаде і стрілку не запишуть очко. З гольфом Field Target об’єднує і система підрахунку очок – стрілки пересуваються парами, і запис в стрілецьку картку веде партнер.
Відстані
Як і в гольфі, основа успіху в Field Target – точне визначення дистанції.
Стрілку заборонено користуватися дальномерами і біноклями. Єдиний виняток зроблено для оптичних прицілів: використовуючи відокремлення від паралакса (аналог наведення на різкість в фотооб’єктивах), можна досить точно визначити відстань до мішені. Чим вище кратність прицілу, тим точніше можна відбудувати паралакс і визначити відстань. Саме тому в Field Target використовуються приціли з жахливим збільшенням. Наприклад, якось в Нюрнберзі на виставці IW компанією Schmidt & Bender був представлений флагманський спеціалізований приціл 12,5-50×56 Field Target, що дає збільшення, як видно з назви, в 50 разів!
Існує ще більш безкомпромісний різновид цього спорту – Hunting Field Target, де заборонено не тільки користуватися параллаксом, а й взагалі торкатися до оптичного прицілу. Як на реальному полюванні: побачив – стріляй, обчислюючи поправки в розумі.
Не менш важливо враховувати і вітер, адже стрілянина ведеться під відкритим небом. А при вітрі всього 2 м / с на дистанції 50 м кулю здуває на 5 см в сторону – в результаті в коло діаметром 4 см не потрапиш. Та що вітер! Галина Якушина, чемпіонка світу з цього виду стрільби, розповідала, як на початку своєї кар’єри стріляла на змаганнях в Англії метрів на сорок і промахнулася. Досвідчений напарник-англієць дозволив їй стріляти, поки не потрапить. Але промахи слідували один за іншим. Нарешті англієць запитав: «Що ти бачиш поряд?» – «Очерет». А де очерет, там вода. Над водою ж, навіть на такий невеликій відстані, куля летить зовсім по-іншому.
Навприсядки
В Field Target стрілку заборонено застосовувати різні упори, що фіксують ремені, спеціальні стрілецькі жорсткі куртки, сошки – гвинтівка при стрільбі спирається тільки на тіло спортсмена. Найстійкішим вважається положення сидячи, з якого і стріляють по більшості мішеней. Однак близько 10% позицій вимагають так званих примусових поз. Як правило, при 50 мішенях по чотирьом обов’язково треба стріляти стоячи, а ще за чотирма – з коліна. Втім, кількість незручних поз може бути і більшим – все залежить від майстерності організаторів змагань. Правила говорять, що забійна зона повинна чітко проглядатися хоча б з одного положення. Ось мішені і намагаються розташувати так, щоб максимально ускладнити стрілку виконання пострілу.
Зазвичай з кожної позиції стріляють по двох мішенях, на їх ураження дається дві хвилини. Відлік часу починається з того моменту, як стрілок подивився в приціл. За цей час він повинен визначити дистанцію, виставити поправки на прицілі, точно в ціль і повторити весь цикл на другий мішені.
Зброя
В принципі, на місцевих змаганнях стріляти можна з будь-яких пневматичних гвинтівок. Єдине обмеження на міжнародних змаганнях – потужність гвинтівки, зазвичай це 16 Дж. Калібр теж не регламентується, але більшість стрільців використовують 4,5 мм. Маленькі кулі легші і, відповідно, швидкісні, що робить траєкторію кулі на невеликих відстанях (до 50 м) пологішій і спрощує стрілянину.
Найскладніші для стрільби гвинтівки – пружинно-поршневі, що володіють істотною віддачею. Серйозні ж стрілки воліють гвинтівки з попереднім накачуванням повітря, так звані PCP-гвинтівки.
Проблема «континентальних» гвинтівок полягає в тому, що вони перероблялися зі спортивних (виняток становить хіба що Steyr), які розраховані на застосування в «тепличних» умовах закритих тирів, а не на відкритому повітрі. Цього недоліку позбавлена англійська зброя, яка відразу проектувалася під температурний діапазон 5-300С. В Англії багато дрібних компаній, що роблять пристойну пневматику.
Для себе треба вибирати ту гвинтівку, яка максимально підходить по балансу і дизайну. Саме тому жодної компанії не вдалося повністю окупувати всі призові місця на чемпіонатах світу.
Приціли
Найболючіша (і дорога) тема в Field Target – оптичні приціли. По-перше, всі вони повинні бути з відбудовою від паралакса. Точне визначення цього явища, боюся, вам не дасть жоден стрілок. Можна, наприклад, ось таке: «Параллаксом в прицілах називають видимий зсув зображення мети по відношенню до зображення прицільної марки, якщо око відсувається в сторону від центру окуляра. Це відбувається внаслідок того, що зображення мети сфокусовано не зовсім в фокальній площині прицільної марки ». Б’юся об заклад, ясніше вам не стало. Ось більш зрозуміле: «Налаштування від паралакса – система фокусування, що дозволяє поєднати зображення мети і зображення прицільної марки в одній фокальній площині». Простіше кажучи, відбудова робить зображення різким на певній дистанції. Наприклад, більшість мисливських прицілів мають заводську відбудову на 100-150 м. Якщо ж намагатися дивитися в них на ціль з відстані метрів 30, то зображення буде дуже каламутним. Для забезпечення необхідної точності на різних дистанціях стрільби і випускаються приціли з додатковою фокусуванням на об’єктиві – відбудовою від паралакса. Так ось, вимоги до прицілів в Field Target надзвичайно складні. Вони повинні мати не тільки кратність не менше 30x, а й відокремлення від паралакса від 7 м – саме ця дистанція є мінімальною.
Легендою стали приціли, зроблені американською компанією Leupold під брендом Premier Retical ще на зорі Field Target. Робилися вони під керівництвом засновника компанії, завзятого стрілка. Після його смерті три роки тому Льюпольд-молодший прикрив цей напрямок, і зараз спортсмени шукають ці приціли по всьому світу.
Невеликими тиражами випускаються приціли Tasco Custom Shop 10-50×56 і Walther 10-40×56, які мало хто бачив в Україні. Існують, щоправда, непогані бюджетні приціли для аматорських змагань – Hawke 10-50×56, Nikko Stirling Diamond Sportsman 10-50×60, BSA 10-40×56, Simalux 8-32×50 і т. д.
Демократія
Якщо скласти вартість прицілу і гвинтівки, сума виходить не надто демократична. Однак ми описували спорядження чемпіонів. Починати на клубних змаганнях можна і з простою «переломкою» з бюджетної оптикою. Існує і зовсім наближений до реального полювання різновид цього спорту – Hunting Field Target, HFT. У HFT заборонені спеціалізовані спортивні гвинтівки з вантажами і гаками в прикладах, зате немає ніяких обмежень на іншу пневматику. Заборонено коригувати паралакс і взагалі змінювати налаштування прицілу – як правило, маховички підстроювання перед змаганням заклеюють скотчем. Так як це сильно ускладнює стрілянину, трохи змінена система підрахунку очок: потрапляння в забійну зону дає два очки, просто по корпусу мішені – очко. Іноді забороняється і сидяча позиція. Багато професійних стрілків Field Target беруть участь і в HFT. І не обов’язково перемагають.